IN CONVERSATION WITH ALAN
Наш перший гість – Алан, який у свої 29 років став докторантом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також пресофіцером Сухопутних військ
Збройних Сил України.
3 Жовтня, 2022
Ілюстрація Midjourney
Тожсамість: Розкажи про своє походження.
Алан: Я народився у місті Алмати, Казахстан. Там прожив перший рік свого життя, а пізніше переїхав до своєї бабусі в Караганду, де жив до чотирьох років. Обоє моїх батьків казахи, мама народилася у місті Караганда, а тато у місті Бішкек, що у Киргизстані.
Т: Як формувалася твоя самобутність? Чи доводилось обирати між усвідомленням себе як українця та казаха?
А: Коли у 1997 році я переїхав в Україну, Казахстан не був на перших шпальтах українських газет, тому я б сказав, що моя ідентичність формувалася поступово.
З часом я звик до того, що я казах, і ніякого дискомфорту чи незручностей через це не відчував. Оскільки я пішов до лав Збройних сил України у перший день конфлікту, все моє оточення стверджує, що я українець. Проте найбільш вдалим визначенням є мій опис в Instagram, де зазначено, що я казах із Києва.
Т: Який спогад з дитинства змушує тебе усміхатись?
А: Усміхаюсь, коли згадую яким я був пізнайком, відкритим до всього нового. З чотирьох років моїми улюбленими книгами були енциклопедії.
Т: Ти казав, що виріс у Києві. Не можу не запитати: яке твоє найулюбленіше місце в столиці?
А: Я люблю досліджувати Київ. Мені подобається, що сьогодні місцем для молоді є Арсенальна, а до цього був Поділ.
Київ — різнобарвний, цим він мене захоплює.
Алан
Т: Чи можемо ми розкрити карти та сказати, в якому підрозділі ти служиш?
А: Наразі я пресофіцер Командування Сухопутних військ.
Т: Я бачила твої фото зі звільнених Балаклії та Куп'янську одразу після початку контрнаступу ЗСУ. Наскільки небезпечною є робота пресофіцера?
А: Насправді у нас не найризикованіша робота: ми фіксуємо події та розроблюємо стратегії роботи ЗМІ на відповідних напрямках. Співпрацюємо як з українськими, так й з іноземними медіа. Коли ми впевнені, що умови для роботи достатньо безпечні — журналісти отримують можливість працювати.
Т: Ти розповідав мені, що навчався у музичній школі й пізніше продовжив займатися музикою. Яку роль у твоєму житті відіграє музика?
А: Музика допомогла мені відкрити себе. Мені подобається розвивати та ділитись цим досвідом самопізнання з іншими й водночас продовжувати дізнаватися більше про самого себе.
Також я захоплююсь сучасною українською музикою, котра все більше повертається до самобутності. Вона зберігає нашу ідентичність краще, за будь-що інше. З кожним прослуховуванням, музика нагадує про велич української культури.
Т: Ми всі про щось мріємо. Чи змінились твої мрії після 24 лютого?
А: Ні, мої зовсім не змінилися. Мені подобається займатися наукою, тому мрію продовжувати цю справу й після перемоги.
Т: Яке українське місто ти ніколи не відвідував, але дуже хочеш?
А: Колись дуже давно я подорожував Закарпаттям, це один з осередків української автентичності, тому сподіваюсь незабаром туди повернутися.
Т: Якою уявляєш Україну після перемоги?
А: Бачу Україну сильною, квітучою державою, котра довела, що жодна “друга армія світу” не здолає незламний український дух.
Ілюстрація Midjourney
Аліса Журавель, Марія Нощенко