IN CONVERSATION
WITH FO SHO
In complete darkness we are all the same
Don't let your eyes deceive you
I'm just like a black square
Got a lot of layers in me
I'm just like a black square yeah
Got a lot of layers in me
FO SHO. "Blck Sqr", 2019
Бетті, Сіона та Міріам. Фото Ясмін-Сара Ерген
Бетті, Сіона і Міріам Ендале — три сестри, які у 2019-му заснували хіп-хоп гурт Fo Sho.
Свої пісні дівчата називають “політичними” і через музику передають важливі соціальні меседжі: “Коли ми чули: “музика має залишатися поза політикою”, це для нас було дивно і дико. Нам важливо в піснях говорити про суспільні проблеми. Хоча про любов можемо теж. Про все, насправді. Головне, щоб це було чесно”.
Про музику, ідентичність, пошук себе та культурне амбасадорство – поспілкувалися з Бетті та Сіоною.
13 Липня, 2023
Про походження
Бетті: наші батьки з Ефіопії, в Радянський союз вони приїхали за програмою обміну студентів. Мама в Харків, тато в Бєлгород. Слава Богу, йому там не сподобалося, тож і він приїхав до Харкова — там вони і зустрілися.
Я до 6 років росла в гуртожитку на Олексіївці, потім лише переїхали на Салтівку. А от Сіона народилася, коли вже переїжджали у власний дім.
Сіона: Медична освіта – це дуже довго. Тому батьки все відкладали повернення до Ефіопії. Спершу, поки кандидатську не захистять. Потім – чекали, поки Бетті не закінчить школу…
Бетті: А там вже і тобі в новий клас переходити!.. Насправді думаю, вони від початку хотіли, щоб ми залишилися в Україні. Вони й розмовляли з нами російською, а не амхарською (амхарська – державна мова Ефіопії, при.ред.).
Хоча я в дитинстві з батьками їздила до Ефіопії і мова запам’яталась. Спілкувались нею, коли треба було щось сказати “по секрету”. Наприклад, домовитись хліб купити, коли вдома гості, чи запитати “де гроші?” (сміється).
Але в колі ефіопських друзів з моєї вимови жартували, просили вимовляти якісь складні слова і сміялися. А я їм: “а ви скажіть “міліція!””
Та загалом знати багато мов – це дуже кльово.
1. Бетті з мамою
2. Бетті
3. Сіона з мамою
I just want to say one thing that mattered
Yeah
I’m very grateful cuz now I’m
Better!
I worked dude! All I want to say that I worked dude!
Work!
FO SHO. "XTRA", 2019
Про відчуття свободи
Бетті: Ментально я зрозуміла, що ми відрізняємось від наших ровесників у Ефіопії ще десь в підлітковому періоді.
Я була як українка: казала, що думаю, легко проявляла емоції. Це ще й результат впливу єврейського оточення, в єврейській школі нас вчили бути вільними. В Ефіопії люди стриманіші. Там більше дистанції, поваги до батьків, загалом до старших. Водночас вони й скутіші.
А я росла дуже вільною, що думала, те і казала, знала собі ціну. Мама, пам’ятаю, часто повторювала: “треба трішки мовчати”.
Сіона: Насправді і сам вік дуже впливає. Я була все ж скромнішою в дитинстві, і дійсно не казала нічого зайвого. Але з часом, особливо з початком війни, стала вільнішою. Я зараз говорю те, що думаю, бо інакше мені просто некомфортно жити.
Батьки не завжди це розуміють. Вони дуже релігійні, кажуть нам, щоб ми більше про Бога думали, щоб наша творчість була теж більш про Нього.
Ми кажемо, що пишемо пісні про те, що нас зараз найбільше турбує, що болить, що не йде з думок.
А інакше – сенс?
Творчість – це відтворювати те, що відчуваєш та проживаєш.
Бетті
Українка я чи ні?
Про дорослішання та ідентифікацію
Сіона: В першу чергу ми українки. Ми народилися в Україні, в оточенні українців, ми розмовляємо російською і українською. Традиції, культура: нам це близько.
Та водночас ми і єврейки і ефіопки.
На 70% відчуваю себе українкою. Й мені неприємно, коли кажуть: “ну які ви українки?”. На жаль, є такі люди, які дивляться лише на обгортку: вони бачать наше обличчя, тіло, і їм байдуже на бекграунд, спогади й думки.
Це дуже вузьколобо і примітивно: думати, що якщо я виглядаю, як африканка, то я і є африканка. Всі люди різні, й українці дуже різноманітні. Багато темношкірих, які навіть краще за нас спілкуються українською.
Справедливості заради, така зашореність – це не суто лише особливість України. Ми коли давали концерти за кордоном, там теж дивувались, коли дізнавалися, що ми українки.
Бетті: Була ситуація, ми говоримо: “We are from Ukraine”. Нас перепитують: “From UK?”. Ми: “Nooooooooooooo! From Ukraine”.
Україна дуже крута. Дуже різноманітна. Якщо будеш оцінювати тільки по своєму районі, то цим сам себе обкрадаєш, закриваєшся від нового досвіду.
Я себе відчувала на 95% українкою до чемпіонату Європи з футболу Євро 2012. А потім відбувся злам. Мене запросили заспівати гімн України під час турніру в Харкові, і це була надзвичайна подія. Я хотіла це зробити для своєї родини, для своєї України, для себе. Пам’ятаю цей день, коли мав відбутися виступ. Я вже зібралася, приїхала, навіть перевірила мікрофон.
І, коли до виступу залишається 5 хвилин, мені кажуть: “вибачай, ми не можемо випустити темношкіру дівчинку. Нас не зрозуміють, чому темношкіра співає український гімн”. Я була в шоці. Почалося переосмислення всього, що відбулося. Українка я чи ні? Якщо мені не можна привселюдно співати гімн, то хто я?
Я багато про це думала. Й навіть коли ми брали участь у відборі на Євробачення 2019, в мене в душі була боротьба.
Але відповіддю для мене стала війна.
Сіона: Я дуже добре пам'ятаю, яка Бетті прийшла після цього виступу… Це було задовго до того, як ми створили групу. Їй це було дуже важливо, адже це означало показати, що Україна буває різною.
Нам теж було боляче.
Бетті та Сіона. Фото Ясмін-Сара Ерген
Про те, як змінила війна
Бетті: Саме під час війни я ще більше відчула, що я українка. Хейт навколо ніяк не може на це вплинути. Ми давали концерти в країнах Європи, і щоразу я відчувала неймовірну гордість за свою країну. А та образа, яка була, біль – це все я викинула з голови, сховала в шухляду.
Так я знову здобула свою ідентифікацію. І зрозуміла, що я ще єврейка, ефіопка. Все це дає мені багаж, який дає змогу думати ширше, і в першу чергу бути людиною. В мене немає жаги вбивати нікого. Я просто буду стояти за любов, за життя.
Ще є сподівання, що багато людей, які зараз за кордоном, повернуться в Україну з новим соціальним досвідом. Що вони стануть відкритішими, позбудуться стереотипів.
Зараз, під час війни, ми почали дійсно говорити те, що думаємо, без фільтрів. Ми бачимо, наскільки важливо комунікувати про все, що турбує. І тема інтернаціональності України – одна з таких речей. Зараз серед військових багато хлопців та дівчат, чиї батьки, наприклад з В'єтнаму або Нігерії, а вони народилися в Україні. А про це не кажуть. Багато людей, про яких не знає Україна, бо їх не показують, про них не говорять великі ЗМІ.
Сіона: Зараз видно, хто українець, а хто ні. Адже багато тих, хто за паспортом українці, залишили свої домівки, переїхали в росію і підтримують цю війну. Натомість багато людей зі всього світу підтримують Україну. Вони розуміють, що відбувається.
Так, війна це найжахливіше, що може бути. Але завдяки війні ми щось усвідомили і зрозуміли. В тому числі що Україна – багатонаціональна.
Сіона. Фото Ясмін-Сара Ерген
Про соціальні мережі
Сіона: Я дуже шаную людей, які роблять контент, але соціальні мережі – це дуже складно.
В нас так все склалось: в Ефіопії війна, в Ізраїлі війна, в Україні війна.
З усіх боків біль. Тому я для себе прийняла рішення відсторонитися від соціальних мереж. А ось Бетті активна там, і це не означає, що вона себе не відчуває погано. Просто вона знайшла спосіб отримувати від цього ресурс.
Перші 6 місяців повномасштабної війни ми називали Бетті політиком. Вона так активно про все писала!
Бетті: Але згодом почала відчувати, що вигоряю. Я почала постити більше позитивне, self care це зараз важлива тема для мене. І я почала отримувати величезну підтримку. Мені пишуть: “дякуємо тобі, ти наше сонечко”, “дякую, що ти про себе піклуєшся, ти мені нагадала подбати про себе, зробити манікюр, піти до залу, пообідати врешті”. І мені зараз від цього комфортно.
Сіона, Бетті та Міріам. Фото Ясмін-Сара Ерген
Took me long I understood
Being kind sometimes is rude
Better be myself that's rule
Better hear myself that's rule
Better feel myself that cool
Better know myself that's cool
That's my focus pockus tool
FO SHO. "Boom-Boom", 2021
Про чесність в музиці
Україна дуже крута країна. З неймовірними людьми. І нарешті це почали бачити й інші! Просто раніше не було хайпу.
Наші хлопці й дівчата в Кремнієвій долині роблять крейзі речі. А хто Бейонсе одягав нещодавно? Роблять кліпи крутим артистам? Українці. Ми почали заявляти про себе. І, що мега важливо, проявляти сміливість.
Це важливо й для творчості: бути сміливим. Так, це певний ризик. Ми ризикували зі своєю музикою. Адже ми могли робити її більш звичною для українського слухача, але натомість пішли ва-банк. Але інакше було неможливо! Це було б, щонайменше, нечесно.
А ще в нас є пророковий мультик. Я не знаю, як ми таке придумали. Ми з Харкова виїжджаємо на машині, а за нами – дим. Й ми тікаємо від демона в Карпатські гори. От звідки це взялось тоді, у 2021-му?
Саме про це ми і маємо на увазі, коли говоримо про важливість бути чесними. Ця тема боліла нам, хвилювала нас. Ми розповіли про те, що було в думках і почуттях, і виявилось, що недаремно.
Нам дуже важливо закладати в пісні соціальні меседжі. Бути незручними, але бути правдивими. Ставити некомфортні питання. Виводити з зони комфорту.
Ми хочемо мотивувати креативних людей використовувати їх розум для змін на краще. Те, що інші покоління робили – то їх справи. А ми зараз маємо власний шлях і можливості робити щось для інших. Бо в нас є ресурси.
Є майбутнє.
Слухайте FO SHO нижче:
Аліса Журавель, Оксана Грушанська-Власова
Дякуємо Марії Нощенко