BROOKLYN MUSEUM

Колекція Brooklyn Museum складає понад 500 000 творів мистецтва: від давньоєгипетських артефактів до мистецтва Гаїті та робіт сучасних американських художників. Саме тут зразки африканського мистецтва були вперше визнані незалежними художніми творами попри попереднє, суто етнологічне тлумачення. Серед постійної експозиції музею є й роботи митців українського походження, а саме: Майї Гаюк, Олександра Архипенка та Хани Орлової.

Адреса музею: 200 Eastern Parkway Brooklyn, New York

Maya Hayuk

Frontline Flashpoints Facing East

2022

МАЙЯ ГАЮК

Майя Гаюк народилася у 1969-му році у місті Балтімор, США, у родині українських мігрантів. Попри зростання в Америці, мисткиня приїздить до Одеси, де здобуває освіту в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. Українсько-американська художниця вплітає власне походження у складні й дисонуючи абстракції, поєднуючи практики минулого (зокрема писанки та вишивку хрестиком) з сучасними, експериментальними композиціями. У своїй практиці Гаюк звертається як до студійного живопису, так і до масштабних стінописів, які вважає взаємозалежними та симбіотичними. Сьогодні Гаюк продовжує працювати у власній студії в Брукліні й залишається надзвичайно важливим українським голосом.

У Бруклінському музеї представлена її робота “Frontline Flashpoints Facing East” (2022) (“Фронтові точки спалаху, звернені на схід”), в основі якої – український державний герб та прапор. Окрім кольорів, що вібрують від стану вибуху до надії, цікавим є і розміщення роботи — арки холу не дозволяють глядачу охопити безперервність абстракції, пропонуючи лише окремі її фрагменти.

ХАНА ОРЛОВА

Хана Орлова народилась у місті Старокостянтинові, на Херсонщині, що на момент її народження входило до території так званої “смуги осілості”. Маючи єврейське походження, Орлов стикається з вимушеною еміграцією безліч разів: спочатку до Палестини, звідти в Париж на навчання, в Женеву під час нацистської окупації, назад до Франції й врешті в ізраїльський Тель-Авів. Хану переслідує перманентне почуття переміщення та невизначеної приналежності, розбиття між французьким та ізраїльським контекстами. Бруклінський музей дозволяє познайомитись з редуктивним й від того надзвичайно теплими та чуттєвими скульптурами мисткині. Зокрема, з бюстом Реувена Рубіна – відомого ізраїльського художника румунського походження. Портрет Рубіна дійсно нагадує африканську маску — один з ключових предметів натхнення митців модернізму, до яких і належала Хана Орлова.

Chana Orloff (Orlova)

Portrait of Reuven Rubin

1923

Olexander Archipenko

Ray

1918

ОЛЕКСАНДР АРХИПЕНКО

Олександр Архипенко – скульптор-новатор, перший українець, що взяв участь у Венеційському бієнале та учасник паризької асоціації кубістів Section d'Or. Архипенко народився у 1887 році у Києві, проте назавжди залишив місто у свої 19 років. Після європейського успіху митець потрапляє до США й водночас підтримує зв’язок з Україною: через скульптуру “Ма”, пам’ятники українським письменниками та численні згадки про “українське серце”. Сьогодні безліч колекцій Нью-Йорка містять роботи Архипенка: до прикладу, його скульптура Медрано II (1913-14), натхненна французьким ляльковим театром Cirque Médran, виставлена у Музеї Соломона Р. Гуггенхайма. Інші його роботи, зокрема ескізи та скульптури з бронзи зберігаються у фондах МОМА та Бруклінському музеї.

Робота ж “Ray” (“Промінь”) (1918) є частиною постійної експозиції Бруклінського музею. Обтікальна фігура жіночого тіла має подовжену абстрактну форму й тим самим фіксує процес досліджень лаконічної динаміки, яким займався Архипенко.

THE MET

Заснований у 1870-му році, The MET містить найбільшу та найповнішу художню колекцію у Нью-Йорку. Це 5 000 років людської історії, які неможливо охопити одним днем візиту. Поряд з давньоєгипетським храмом Дендура чи картинами Вінсента ван Гога відвідувачі мають можливість побачити й роботи українців – Архипа Куїнджі та Іллі Ріпина.

Адреса музею: The Met, Fifth Avenue. at 82nd Street, New York

Arhyp Kuindzhi
Red Sunset

1905

АРХИП КУЇНДЖІ

Архип Куїнджі народився на березі моря, у заснованому греками селі Карасу, котре пізніше стало частиною міста Маріуполь. Архип довгий час живе на півдні, вчиться живопису у Феодосії та Одесі. Куїнджі регулярно повертається в Крим, а у своїх роботах апелює до рідного Дніпра та української культури. Хоча більшість робіт Куїнджі вивезені до росії, а у березні 2022 року російський авіаудар знищив художній музей Куїнджі в Маріуполі, частинка його спадщини все ж залишається доступною світові.

Робота “Червоний захід сонця” (1905) є частиною постійної експозиції музею Метрополітен, Нью-Йорк. Куїнджі, у першу чергу, працює зі світлом, його ефірністю та заповненням. Інтенсивне небо домінує у композиції та існує у драматичному контрасті зі спокійним пейзажем. Словом, це відчуття реальності, а не точне її зображення.

Illya Ripyn
Portrait of Vsevolod Mikhailovich Garshin

1884

ІЛЛЯ РІПИН

Ілля Ріпин народився на Харківщині, у місті Чугуїв. Попри те, що у 19 років митець їде навчатись до петербурга, а останні 30 років свого життя проведе у Фінляндії, саме Україна, її люди та простори залишаються провідними темами творчості художника. Під час Жовтневої революції Ріпин пише листа своїм землякам, у якому зазначає про почуття власної відданості та туги за “...солодкою, веселою Україною”. Окрім того, бувши свідомим заборон української мови у 1863 та 1876 роках, Ріпин навмисно підписує роботу “Вечорниці” (1881) – українською.

Колекція the MET дозволяє глядачам познайомитись з творчістю Іллі Ріпина через роботу “Портрет Всеволода Михайловича Гаршина” (1884) – письменника з родини русифікованих татар, народженого у Донецькій області. Портрет є присвятою тривожній долі чутливої людини, що попри свідоцтво смерті й темряви оберігає власне світло, зокрема, через книги. Чорна діра війни залишається у погляді письменника, його меланхолійній глибині. Всього через чотири роки після написання портрета, Гаршин, уражений смертю батька й брата, а також власною психічною хворобою, здійснює самогубство.

MoMA

Спроєктована за редизайном Йошіо Танігуті, будівля МоМА говорить сама за себе: музей спеціалізується на мистецтві усього авангарду, абстрактних експресіоністів та художників сьогодення. Окрім того, у 1979 році МоМА стали володарями премії Оскар за “внесок у сприйняття кіно як виду мистецтва”. У колекції зберігаються твори таких важливих та знайомих нам митців, як Казимира Малевича, Соні Делоне-Терк та Олександри Екстер.

Адреса музею: MoMA 11 West 53 Street, Manhattan, New York

Olexandra Exter

Theatrical Composition

1925

ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР

Хоча Олександра Екстер народилась на сході Польщі, їй швидко судилося стати киянкою: тут вона прожила понад 35 років, закінчила гімназію, слухала курси Пимоненка у художньому училищі та відкрила власну студію. Навіть численні подорожі до Парижа авангардистка наповнювала українською вишивкою, іконами, майолікою, глиняними глечиками. В Україні Олександра Екстер очолювала новаторську школу, була співорганізаторкою рушійних виставок “Ланка” (разом з братами Володимиром та Давидом Бурлюками) та “Кільце”. Художниця вимушено залишає Київ у 1924 році й надалі працює у Франції, а у 1936 виставляється у Нью-Йорку.

Екстер працювала з театром – пластикою його героїв та наповнення. Її робота “Театральна композиція” (1925), що наразі експонується в МоМА, чудово підсумовує як ключовий об’єкт творчості Екстер, так і візуальну мову, якою вона про нього говорила. Ця мова симфонічна та вільна, футуристична та динамічна. Навіть при зображенні, здавалося б цілком статистичного, інтер’єру.

Sonya Delaunay-Terk

Portuguese Market

1915

СОНЯ ДЕЛОНЕ-ТЕРК

Соня Делоне-Терк народилася у 1885 році в Одесі, проте у ранньому віці батьки відвезли мисткиню до петербурга, на виховання до дядька. Звідти Соня їздила до Фінляндії, Німеччини й врешті зупинилась у Парижі, де почала навчання в Академії ля Палетт. Під час Другої світової війни, художниця-орфістка опиняється в Іспанії та Португалії, проте згодом повертається у Францію. Дослідник Аннемарі Ікер зазначає, що південна Європа нагадувала Делоне-Терк рідну Одесу. Спогади про Україну, мисткиня перевела у практичний вимір: до ремісничих традицій, кольорів та ритмічних візерунків бачених у дитинстві, Соня повертається у процесі створення тканини для універмагів, театральних костюмів чи розписів для міжнародних виставок.

Тріумфом кольору є робота “Португальський ринок” (1915). Фрукти та овочі поступаються лініям кольорових смуг та грі пігментів. Саме такими були протагоністи руху орфістів – художнього напрямку, заснованого Робертом Делоне, чоловіком Соні.

Volodymyr Baranoff-Rossine

Symphony Number 1

1913

ВОЛОДИМИР БАРАНОВ-РОССІНЕ

Володимир Баранов-Россіне народився 1888 року в єврейській родині середнього класу у Великій Лепетихі Херсонської області. Він здобув мистецьку освіту в Одесі, яка була відкрита для сучасних європейських стилів мистецтва, таких як імпресіонізм і постімпресіонізм. Його ранні роботи демонструють захоплення яскравими кольорами, на які вплинула авангардна сцена. У 1910 році він поїхав до Парижа, де зустрів Соню та Робера Делоне-Терк. Він став частиною авангардного мистецтва і працював в напрямі кубізму. Заснував Académie Optophonique і продовжував інновації. На жаль, Володимир Баранов-Россіне був заарештований гестапо в 1943 році, депортований до Освенцима і невдовзі помер.

Скульптура «Симфонія номер 1» була створена на початку 1910-х років і виставлена на Салоні Незалежних у 1913 і 1914 роках. На створення цієї скульптури вплинули такі стилі мистецтва, як кубізм і футуризм, і вона показує, як художник любив змішувати нерухомі та рухомі елементи та використовувати багато різних кольорів.

Це робило стиль художника мистецтва особливим і відмінним від інших того часу.

Woman with Pails: Dynamic Arrangement”, 1912-13

КАЗИМИР МАЛЕВИЧ

Казимир Малевич народився у Києві, проте його перші 17 років життя були сповнені досвідом сіл та містечок України: від Поділля до Харківщини. Саме тому чималий вплив на творчість митця мало його раннє наслідування та знайомство з українським народним мистецтвом та іконописом, а пізніше й з трагічною долею селянства: примусовою колективізацією та Голодомором. Під тиском репресій Казимир залишає Київ, де навчався та викладав, й мігрує до ленінграда. У 2009 році за домовленістю зі спадкоємцями Казимира Малевича його робота Untitled (1916) була передана до фондів Пеггі Гугенхайм, де зберігається поряд з кубофутуристичною роботою — Morning in the Village after Snowstorm (1912).

Інші його роботи як:
“Woman with Pails: Dynamic Arrangement” (1912-13) (“Жінка з відрами: динамічне розташування”),

“Suprematist Composition: Airplane Flying” (1915) (“Супрематична композиція: летить літак”),

"Painterly Realism of a Boy with a Knapsack - Color Masses in the Fourth Dimension," 1915 ("Чорний квадрат та червоний квадрат"),

"Suprematist Composition: White on White," (1918)

(«Біле на білому» або «Білий квадрат») є частиною експозиції МоМА.

“Жінка з відрами” є кубофутуристичною відповіддю ідентичному сюжету 1911-го року. Тоді Малевич зобразив жінку та дитину у неопримітивному стилі, з чіткими рисами тіла, великими очима та іконописною напругою. Друга картина з нью-йоркської експозиції є показово супрематичною: тут відмова від репрезентативного модусу мистецтва та заклик до “нуля форми” стають особливо помітними. “Супрематичну композицію” слід сприймати через словник Малевича, де провідними є поняття площини, лінії, мазку. Саме геометричними формами на білому фоні “новий живописний реалізм” Казимира позбавляється залежності від образів зовнішнього світу.

"Painterly Realism of a Boy with a Knapsack - Color Masses in the Fourth Dimension," 1915

Suprematist Composition: Airplane Flying,” 1915

"Suprematist Composition: White on White," (1918)